Передплата-2021

Умови передплати на 2021 рік

У 2021 році, як і зазвичай, вийде 9 друкованих номерів українскою.
Ціна 1 прим. з урахуванням пересилки Укрпоштою 45 грн.
Вартість передплати на 2021 рік – 405 грн.

Також можна передплатити електронну версію журналу українською.
Вартість річної передплати – 180 грн.

Відкрита передплата на 2021 рік на електронну версію журналу російською.
Вартість річної передплати – 225 грн.

Для оформлення передплати необхідно
заповнити форму й перерахувати гроші  тут або на сторінці нашого магазину.
(Є можливість сплачувати журнал частинами протягом року, а також передплатити його на іншу особу як подарунок для неї).

При замовленні від 30 примірників кожного номеру,
якщо пересилку сплачуватиме отримувач (на вибір «Укрпошта»
або «Нова пошта»), то ціна складатиме:
від 30 до 99 прим. – 40 грн. за 1 прим;
від 100 прим. – 35 грн. за 1 прим.

Свята Меса і молитва з нагоди ювілею «Слова між нами»

Слава Ісусу Христу!
Цими днями виповнюється 25 років від виходу першого номеру журналу “Слово між нами” в Україні. Запрошуємо всіх прославити Бога і подякувати тим, хто став Його знаряддям. З уваги на карантинні обмеження не можемо запросити вас в гостину, але можемо єднатися в дусі через трансляцію в інтернеті завтра, у суботу 28.11.2020 р., о 15.00.

25-й Адвент зі Словом

Обкладинки №9, 2020

У першу неділю Адвенту минає 25 років з тих пір, як «Слово між нами» потрапило в Україну, а точніше на простір колишнього СРСР. У межах історії людства це невеличкий проміжок часу, але в межах життя одного покоління християн, яке припадає на посткомуністичний період, – це значна частина. Докладну історію народження «Слова між нами» ви знайдете у 9‑му номері.
Він присвячений підготовці до Різдва нашого Господа Ісуса Христа, до чого нас заохочує чотирьохтижневий період Адвенту.

Розважання та недільні скрутації охоплюють період з 29 листопада по 31 грудня.
У «Журнальчику» ви знайдете захоплюючу історію виникнення традиції Різдвяних вертепів, яку започаткував св. Франциск Асізький.
Відповідаючи на численні прохання читачів ми збільшили розмір літер, щоб легше було читати, особливо людям похилого віку.
На сторінці 68 ви знайдете умови передплати на друковану та електронну версії «Слова між нами» на 2021 рік.

До магазину

Дякуйте Богові за все!

До цього нас закликає новий № 8, 2020 «Слова між нами». З дитинства нас привчали до вдячності. Пам’ятаєте: «Ти сказав тьоті, яка пригостила тебе цукеркою, спасибі?» Наскільки вдячне наше серце? Чи ми помічаємо Божі милості, які щодня спливають на нас у конкретних подіях? Чи дякуємо Богові своїми словами, псалмами й іншими біблійними текстами? Як ставати більш вдячними?
На ці та інші питання ви знайдете відповіді у статтях цього номеру.
Розважання та недільні скрутації охоплюють період з 16 жовтня по 28 листопада.
Свідчення з «Журнальчика» дає конкретну пораду, де знайти рятівне коло у морі щоденних сімейних турбот і обов’язків.
Відповідаючи на численні прохання читачів у цьому номері ми збільшили розмір літер, щоб легше було читати, особливо людям похилого віку.
На сторінці 72 ви знайдете умови передплати на друковану та електронну версії «Слова між нами» на 2021 рік.

До магазину.

«Слову між нами» – 25 років

1 вересня вийшов 200‑й номер журналу «Слово між нами», а 1 грудня минає 25 років його існування в Україні. Це є версія англомовного журналу «The Word Among Us». Його перший номер вийшов в США під час Великого посту 1981 року, щоб допомогти католикам у приготуванні до Великодня щоденними розважаннями над літургійними читаннями. Журнал швидко набув популярності й сьогодні публікується близько 15 мовами і поширюється майже у 90 країнах тиражем 400 тисяч екземплярів.

У 1991 році під назвою «Słowo wśród nas» часопис потрапив до Польщі, де його видання взяли під опіку Отці Маріяни. Вони ж і принесли ідею цього журналу в Україну. Ось що згадує про початки член редакції Ірина Воловицька:

«7 січня 1991 року у Харкові на сходинах храму Успіння Пріснодіви Марії відбулась перша після Другої світової війни Свята Меса. Її відправив маріянин отець Юрій Зімінський, котрий згодом і став настоятелем парафії. Я почала ходити до неї практично від другої Святої Меси. А 30 березня, у Велику суботу, прийняла Хрещення. Життя парафії швидко розвивалось, численність парафіян збільшувалась і виникла потреба у парафіяльній газетці. Мені разом із Віолетою Сліж запропонували зайнятись цією справою. На той момент я працювала вчителем математики, а Віолета науковцем у НДІ тваринництва. Вона закінчила комп’ютерні курси і обробляла дані для своєї дисертації на комп’ютері, який мала на робочому місці.

Інститут, при якому жила Віолета, заходився в кілометрі від останньої зупинки тролейбусу, і дорога до нього лежала через поле та лісосмугу. По п’ятницях після роботи я їхала до Віолети, і ми творили газетку. Робота продовжувалась з короткою перервою на сон до пізнього вечора суботи.

Завдяки цій праці ми краще пізнали одна одну, навчилися знаходити спільну мову у спірних питаннях. Віолета старша від мене на десять років, тому до цього моменту ми майже не спілкувались.

Змушена ночувати з Віолетою у помешканні поблизу інституту, я стала свідком її таємниці. Віолета була тяжко хвора. Вдень вона трималась на ногах зусиллями волі, а пізно ввечері з трудом верталась додому і падала безсило на ліжко. Від сильного болю у хребті і суглобах вона не могла спати. Кінцівки зводило судомою, дихання було ускладнене. У ці ночі я була єдиною, хто міг подати склянку води або ліки.

Отець Юрій Зімінський МІС був захоплений ідеєю видання «Слова між нами». Наприкінці 1994 року він отримав з Америки тексти адвентового номеру і попросив парафіянку Ольгу Хмелевську їх перекласти російською мовою. Проте до буклету, що пахнув би свіжою типографською фарбою, було ще далеко. Не було грошей і людей, котрі б могли зайнятися випуском журналу.

Так рукописний Ольжин переклад пролежав майже рік. Влітку 1995 року я отримала від отців маріян пропозицію поїхати до Варшави на стажування у їхньому видавництві. Я погодилась і з 1 вересня звільнилась з роботи. На той час стан Віолети погіршився, вона зрідка вставала з ліжка. Лікарі поставили страшний діагноз: розсіяний склероз, їхні прогнози на подальше життя були невтішні.

Треби визнати, що тоді смерть здавалась мені найкращим виходом, тому що хвороба змучила і Віолету, і мене. Перед виїздом до Варшави на початку жовтня я попросила нашого нового вікарія отця Мирослава Журавського МІС навідуватися до людини, яка стала мені близькою, привозити їй Святе Причастя…

У Варшаві мене радо прийняла родина Іоланти Басюк, редакторки польської версії «Слова». Кращим способом навчитися видавничій справі була праця над конкретним тиражом. І я взялася за роботу над першим пробним номером журналу на Адвент 1995 року, взявши за основу переклад, що привезла із собою.

У видавництві мені виділили комп’ютер, на якому була можливість набирати тексти російською мовою. Я відчувала себе безпомічною і нездатною до такої великої справи. Я не була ні філологом, ні богословом, ледь-ледь вміла щось робити на комп’ютері (подовгу шукала на клавіатурі потрібні літери). «Чому я?!» – запитувала Господа щоранку, молячись у каплиці перед роботою. Потім я сідала за комп’ютер і вставала близько шостої вечора, щоб встигнути на Святу Месу. Іоланта й інші співпрацівники редакції підтримували мене, як могли. Але я все одно відчувала себе, наче в пустелі. Це був справжній Адвент, тільки місяцем раніше.

Коли тексти були набрані, мені допомогли їх зверстати і приготувати обкладинку. Тираж у 500 екземплярів надрукували на гроші польського видавництва. І ось я тримала в руках блискучу книжечку. Моєму щастю не було меж. Я відчувала себе, начебто народила дитя!

Але залишалась проблема: як перевезти тираж через кодон? До початку Адвента лишалося 5 днів. Мені вдалося чудом купити квиток на потяг у причіпний вагон, що йшов безпосередньо до Харкова. Причому я потрапила в одне купе із літньою черницею Ордену сестер-францисканок слугинь Хреста сестрою Терезою Дзярською, котра вперше їхала сама до Харкова на місії і жахливо боялася кордону. Так ми, підтримуючи одна одну, щасливо дісталися Харкова. Це була п’ятниця, 1 грудня 1995 року.

У цей день я довідалась, що напередодні, а саме в четвер ввечері, Віолета була дивом зцілена під час заступницької молитви віруючих, яку організував отець Мирослав. Свої переживання цієї події, яка докорінно змінила її (і не тільки) життя, Віолета описала у «Слові між нами» (№9,1999). Після зцілення вона включилась у роботу в новому журналі, а згодом взагалі залишила працю в інституті заради розповсюдження Божого слова. Віолета навіть вирішила отримати другу освіту і закінчила філологічний факультет Харківського університету, а також курси приватних підприємців, щоб провадити видавничу діяльність згідно із законами України.

У 1996 році ми видали ще два пробних номера «Слова між нами». Друкували їх на копіювальній машині, яку мали Отці Маріяни, та збирали вручну аркуші. Після розповсюдження цих номерів ми отримали прихильні відгуки читачів в Україні, Росії, Казахстані та інших країн, що колись входили до складу СРСР і де також відновилось релігійне життя. Тоді ми вирішили видавати журнал регулярно 9 разів на рік   зареєстрували його у міністерстві преси та інформації. Офіційно перший номер вийшов 1 грудня 1996 року накладом 1000 екз., а з липня 1998 року нам вдалося налагодити його видання і українською мовою. Тому до редакції прийшли нові працівники і волонтери. За 25 років її склад трохи змінювався. Усі, хто доторкнувся до «Слова», не залишився таким, як був. Бо живе Слово, Ісусу Христос змінює і скеровує тих, хто наближаються до Нього.

Робота над текстами, що вимагала і вимагає від нас усіх читання Біблії і розважання над нею, насамперед формує нас самих і поглиблює нашу віру. Також Господь дозволяє нам досвідчити те, про що пишемо, у власному житті і взаєминах з оточуючими людьми. Окремо хочу сказати про Олену Пушкар, яка віддала україномовній версії понад 15 років. І ще б напевно була з нами, як би Господь не покликав її до Себе. Це сталося 5 січня 2018 року. Коли Олена поверталась із першоп’ятничної Святої Меси додому, її збила машина. Олена зростала як особистість і християнка разом із журналом. Вона його дуже любила. Після загибелі колеги ми видали збірку її поезій «Пелюстка з Божого саду». Ось, як Олена описує свою працю:

«Люблю в готові матриці словесні
вливати молодий живий вогонь,
в читацьке серце нишком перенести
тепло із добрих і чужих долонь».

Вже третій рік маємо головного редактора – отця Миколу Бєлічева МІС, який, намагаючись іти в ногу з часом, влив новий струмінь у роботу редакції. Окрім електронної версії журналу, що з’явилась 8 років тому, він започаткував аудіоверсію щоденних розважань над Святим Письмом і для цього залучив до роботи нових людей. Кожного дня бажаючі отримують у групах у вайбері, телеграмі, інстаграмі аудіофайл і мають можливість послухати уривок із Біблії та розважання до нього, а також поділитися власними думками з приводу почутого. З тим, що тираж друкованого україномовного «Слова» за останні три роки впав удвічі, а російськомовна версія взагалі ледь тримається при житті, близько 2000 слухачів замінили попередніх читачів.

У історії Церкви завжди були часи, коли Боже слово розповсюджувалось без особливих перешкод, і часи, коли було важко. Церква рано чи пізно змушена взяти на озброєння нові засоби для розповсюдження Божого слова (яке зрештою ніколи не старіє), щоб «ловити» нових учнів для Христа і допомогти християнам зростати у вірі, надії та любові.

«Найбільша з них – любов» (1 Кор 13,13)

№7,2020

Раді повідомити, що номер, який охоплює період з 1 вересня по 15 жовтня 2020 року, є 200‑й від початку видання журналу українською мовою. І присвячений він темі єдності та любові у християнській спільноті. Для роздумів цього разу пропонуємо вам два біблійні тексти: Послання до Филимона та Гімн любові (див. 1 Кор 13,1‑13). Обидва написав святий апостол Павло, який цими текстами відкривається як дбайливий пастир. Він не тільки засновував християнські спільноти, але і дбав про їхнє духовне добро, вказуючи на брак любові та єдності й описуючи шляхи їх досягнення.
Також у цьому номері ви знайдете біографію монахині Ігнатії Гевін, яка стоїть біля витоків руху Анонімних алкоголіків, що виник у США в 30‑і роки минулого століття. Про неї мало хто знає, тому що вона не шукала земної слави, але плоди її служіння живуть до сьогодні.
Свідчення віри для цього номеру написала наша колега Ірина Тураєва, яка вже близько двадцяти років працює у журналі. Минулий рік приніс їй тяжке випробування – рак. Ірина описує, як вона пережила цей драматичний час разом із Христом і які плоди віри він приніс.
До магазину

Подаруй «Слово»

«Слово Боже живе та діяльне» (Євр 4,12)
«Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!» (Лк 4,4)

Подивись навколо: кому стане у пригоді незвичайний, неочікуваниі подарунок – журнал «Слово між нами» на друге півріччя 2020 року?
Може, це той, хто
втратив сенс життя і шукає Бога;
хоче краще зрозуміти Святе Письмо;
за станом здоров’я або через карантин немає можливості ходити до храму;
або той, кому просто хочеш подарувати «Слово».

Ціна за 4 номери друкованої версії 160 – грн. (№№ 6–9)
Ціна за 4 номери електронної версії 80 – грн. (№№ 6–9)

Передплата на 2 півріччя на друковану версію українською:


Оплатить
160 UAH

Передплата на 2 півріччя на друковану версію російською:


Оплатить
160 UAH

Передплата на 2 півріччя на електронну версію українською:


Оплатить
80 UAH

Передплата на 2 півріччя на електронну версію російською:


Оплатить
80 UAH

Святість – це місія кожного християнина

Вийшов друком новий журнал № 6, 2020

«Ви маєте бути святими, бо Я святий» – говорить Господь (див. Лев 11,44; 1 Пт 1,16).

На думку Папи Франциска, досить часто ми піддаємося спокусі думати, що святість – лише для досконалих, для тих, хто може повністю відмовитися від звичайних справ і багато часу проводити в молитві. Але Бог, здається, дивиться на це простіше. Він закликає нас жити в любові й давати свідчення святості, де б ми не опинилися («Про святість у сучасному світі»). Статті нового номеру журналу, який охоплює другу половину літа, присвячені власне цій темі.
Цього разу журнал починається від листа єпископа Павла Гончарука. Цей лист Його Преосвященства звернений не тільки до вірних Харківсько-Запорізької дієцезії, але до всіх читачів. Далі, після статей, ви зможете знайти ще один новий елемент – пропозицію «біблійних скрутацій» Святого Письма на кожну неділю від 16 липня до кінця літа. Також там є пояснення, що це за метод і як його використовувати в особистій чи спільній молитві. Чому це важливо і чому традиційні розважання потребують такого доповнення? Звичайні розважання, які ми публікуємо, вже містять певну інтерпретацію святого тексту і виникає спокуса власної пасивності: «просто прочитаю, що думають інші».
Це велика небезпека – не проявляти власну активність у молитовному читанні Біблії. Практика «скрутації» допомагає виправити цю ситуацію. Замість готового розважання, ми читаємо декілька біблійних фрагментів, споріднених з вибраним, і даємо можливість Святому Письму самому до нас промовляти. Це, звісно, потребує більше часу і зусиль, але може допомогти нам зростати у слуханні Божого слова.
У «Журнальчику» ви знайдете біографію французького домініканського священника блаженного Жана-Жозефа Латаста (1832–1868), котрий як капелан у в’язниці зміг навернути до Бога багатьох жінок, що відбували покарання. Пізніше він заснував монашу спільноту, до якої могли долучитися ті жінки, що звільнилися.
До магазину.

Евангелізувати – це ділитися любов’ю Христа

Вийшов друком новий журнал № 5, 2020.
«Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангеліє проповідуйте!» (Мк 16,15). Це завдання доручив Ісус Христос Своїм учням перед тим, як вознестися на небо. Практично ці самі слова ми чуємо вкінці кожної Святої Меси: «Ідіть…».
Тобто любов Христа, яку ми відчуваємо, беручи участь у Євхаристії, молячись, щоденно розважаючи над Божим словом і спостерігаючи великі і маленькі чудеса у своєму житті та серед оточення, ми не можемо затримати її для себе. Господь прагне, щоб вона виливалась з наших сердець назовні. Це і є суть Євангелізації.
Як пише Папа Франциск: «Хто дійсно відчув спасенну любов Господа, не треба довго готуватись, щоби розповісти про це. Кожен християнин – місіонер рівно настільки, наскільки він сам спізнав любов Божу у Христі Ісусі; тому ми вже не кажемо, що є “учнями” чи є “місіонерами”, а що ми самі завжди “учні-місіонери” (Апостольське звернення «Радість Євангелія», 120).
Новий номер журналу, який охоплює першу половину літа 2020 року, ми присвятили темі євангелізації, щоб допомогти усім християнам іти і не боятись звіщати Благу Звістку вчинками і словами.

До магазину.

Також, як зазвичай, щоденні розважання над літургійними біблійними текстами допоможуть проживати кожен день у світлі Божого слова та в єдності Господом.
Також у журналі ви знайдете життєпис італійського подружжя Куатроккі, яке було долучене до лику блаженних. Це один з вийняткових прикладів, коли чоловік та дружина допомогли одне одному досягти святості.
Нагадуємо, що ці розважання можна слухати в аудіоверсії, долучившись до груп у вайбері або телеграмі.

Ми є Містичною Святинею Бога

«Містична Святиня Бога»

Вийшла друком книга святого Станіслава Папчинського (1631 – 1701) «Містична Святиня Бога»

Цей своєрідний підручник духовного життя, написаний у XVII столітті, не менш актуальний і сьогодні. Редакція працювала над ним понад п’ять років.

Написаний у бароковому стилі текст видався складним для передачі сучасною зрозумілою мовою. Але захоплена змістом редакційна колегія, завдяки благодаті Святого Духа та заступництву автора, нарешті впоралась із завданням: книга готова і шукає своїх читачів.

У цьому творі ви знайдете багато корисного для своєї душі, яка, за словами отця Станіслава, є не більш, не менш, Містичною Святинею Бога. Дізнаєтесь, що насправді у цій святині є дверима, вікнами, вівтарем, світильником, співаками, ладаном, дзвонами тощо, і як за всім цим доглядати. Продовжити читання “Ми є Містичною Святинею Бога”